Інфінітив – це початкова дієслівна форма або ж неозначена форма дієслова. Вона притаманна всім мовам індоєвропейського походження та романо-германського.
В чому суть інфінітива – він називає небезпосередньо дію (процес), але не відображає її відношення до особи ( її числа) чи обставин (часу, місця).
На які питання відповідає інфінітив – “що робити?”, “що зробити?”.
Тож давайте розглянемо що таке інфінітив на прикладі двох популярний мов – української та англійської.
Інфінітив в українській мові
В сучасній українській мові у формі інфінітиву можуть вживатись усі дієслова. Він утворюється завдяки суфіксам -ти і -ть. У шкільному курсі української мови для спрощення розуміння їх називали закінченнями.
Суфікс -ть використовується для творення короткої форми дієслова. Його вживання допускається виключно в розмовному та художньому стилях мовлення. В інших випадках (діловому, публіцистичному та науковому) мовні норми передбачають викрористання лише суфіксу -ти.
Як частина речення інфінітив максимально “гнучкий” – в залежності від контексту може виступати:
- складовою частиною складеного присудка (Напр. Я не зміг відповісти на це питання);
- підмета (Напр. Любити – це віддавати всього себе);
- неузгодженого означення (Напр. Жага побачити невідоме штовхає нас на пошуки пригод);
- додатка (Напр. Керівництво наказало переробити);
- обставини мети (Напр. Я приїхав в Україну щоб поїсти борщ).
Інфінітив в англійській мові
Як ми знаємо, граматика і морфологія англійської та інших романо-германських мов певної мірою відрізняється від слов’янських. Велику роль в них грають артиклі та частки.
У випадку з інфінітивом, він найчастіше вживається з часткою to. Можна провести аналогію з українською мовою.
Якщо бачите дієслово на -ти, перекладайте з часткою to – в 90% випадків це буде вірно.
А ось з 10%, які залишились варто розібратись. Існує 5 основних правил, коли інфінітив в англійській мові вживається без to:
- після основного дієслова;
- після модальних дієслів (must, can, may, will та ін.);
- після to be у будь-якій формі;
- після слів, які означають органолептичні відчуття;
- після примусових дієслів.
Форми інфінітиву в англійській мові
З формами інфінітиву в англійській мові все просто – їх лише дві: активна і пасивна.
Активна – дія виконує особа або предмет (Напр. I want to buy a new phone – Я хочу купити новий телефон).
Пасивна – дія виконується над особою або предметом (Напр. I want someone to buy me a new phone – Я хочу, щоб мені купили новий телефон).
Види інфінітиву в англійській мові
Як ми знаємо, в англійській мові доволі складна та чітка система часів і видів дієслів. Інфінітиву вона також стосується. Відповідно до чотирьох видів часу, існує чотири види інфінітиву: Simple, Continuous, Perfect Perfect, Continuous.
Отже, інфінітив – це на перший погляд найпростіша форма дієслова, але водночас найбагатогранніша. Він притаманний більшості мов світу і може виступати майже будь-яким членом речення в залежності від контексту.
