Українська історія в усі віки була сповнена різноманітних гучних подій. Однією з таких стала Помаранчева революція 2004 року. Звичайно, із жахом Революції Гідності вона не зрівняється, але за ступенем важливості її внеску нічим не поступається.
Пропонуємо розібратись в подіях Помаранчевої революції та її наслідках.
Що таке Помаранчева революція
Це серія мирних акцій протесту, які переважно були локалізовані у Києві, але мали місце й демонстрації в інших містах України.
Коли відбулась Помаранчева революція – перші протести розпочалися після оприлюднення результатів тодішніх президентських виборів 21 листопада 2004 року. Кінцем революції вважається 8 грудня того ж року, після прийняття конституційної реформи.
Причина та передумови революції
Після доволі сумнівного Президента Леоніда Кучми, протестних акцій проти його махінацій народ чекав змін та чесних виборів. Але цього звісно не сталося. Результати другого тура президентських виборів 2004 року були фальсифіковані – перемогу отримав тодішній прем’єр-міністр В. Янукович.
Це було очевидно, оскільки за попередніми оцінками аналітиків на підставі незалежних опитувань людей на виборчих дільницях ситуація була кардинально протилежна.
Хронологія Помаранчевої революції
Початком подій Помаранчевої революції вважається 21 листопада, адже саме тоді відбувався той злощасний другий тур голосування.
Вже о другій години ночі 22-го Центральна виборча комісія оголосила про перемогу Януковича. Цей факт обурив його опонента – лідера опозиції В. Ющенка. Він провів приватну бесіду з головою ЦВК, після чого заявив, що не довіряє цим результатам та закликав людей виходити на Майдан та відстоювати правду.
Порушення в процедурі підрахунку були засвідчені іноземними спостерігачами.
Тієї ж ночі після заяви Ющенка в столицю ввели бронетехніку та посилили охорону адміністративних будівель парламенту. А наступного дня почали лунати мітинги народного невдоволення. Центром був звісно Майдан Незалежності – та зібралося від 100 до 500 тисяч незгодних.
Чому революція “Помаранчева” – бо це кольори передвиборчої кампанії Ющенка.
24 листопада була спроба переговорів з чинною владою. Як і варто було очікувати, вони зайшли в глухий кут. Тоді Помаранчеві закликати народ до страйків.
25 листопада протестувальники оточили та зайняли Будинок профспілок, Український Дім та Київську мерію. Наступного дня відбулась зустрічна демонстрація від партії Януковича – близько 60 тис. осіб зібрались на Привокзальній площі.
27 листопада результати голосування були визнані недійсними. Харків заявив про наміри впровадження автономії.
28 листопада відбувся з’їзд депутатів в Сєвєродонецьку – нависає загроза розколу України.
29 листопада – Сергій Тігіпко залишив пост голови Нацбанку та виборчого штабу Януковича. Ющенко наполягає на призначенні його президентом на підставі результатів першого туру.
3 грудня – Ющенко виграв суд проти ЦВК. Оголошено повторне голосування.
8 грудня – змінено склад ЦВК, прийнята конституційна реформа. На цьому завершились основні революційні події. Остаточно ситуація нормалізувалась після повторного голосування 26 грудня 2004, коли Ющенко офіційно переміг.
Отже, Помаранчева революція мала значний вплив на внутрішні процеси в Україні та на імідж держави на міжнародній арені, в тому числі збільшення прихильності з боку НАТО.
