Як відомо, будь-яка мова світу складається з різних частин, кожна з яких несе певне смислове навантаження, має свої ознаки та норми вживання. Кожна морфологічна система розподіляється на самостійні та службові частини мови.
В нашій мові всього існує 10 частин мови. З яких 6 самостійних, 3 службових і окремо вигук. Ця стаття допоможе підготуватись до іспитів або освіжити шкільні знання.
Службові частини мови – що це?
До службових частин мови належать слова, котрі не називають жодних реалій (предмет, дію, ознаку тощо), не відповідають на питання і не можуть вживатись окремо від самостійних.
Які частини мови належать до службових – сполучник, частка та прийменник.
Чому службові частини мови отримали таку назву – бо вони служать для вираження певних відносин між словами в реченні або для емоційного забарвлення мови.
Сполучник
Це слова, які служать для поєднання слів і реченні, а також частин складного речення у ціслісу конструкцію.
Найпоширеніші сполучники це: і, та, чи, й, або, але, якщо, бо.
За будовою сполучники розрізняють прості, складені та складні:
- прості – найдавніші, вони короткі і не розкладаються на частини (і, чи, та, бо, ні, але, то);
- складні – одне слово, яке утворене складанням двох частин мови (як + що= якщо, про + те = проте та ін.)
- складені – сполучник, який складається з кількох окремих слів (завдяки тому що, через те що та ін.)
За походженням сполучники розрізняють первинні та вторинні:
- первинні (непохідні) – це прості сполучники, які не мають аналогів серед повнозначних слів (й, чи, та, або, але та ін.);
- вторинні (похідні) – утворені поєднанням інших частин мови або кількох повнозначних слів (як + що= якщо, після того як та ін.)
За синтаксичною функцією поділяють на:
- сурядні – поєднують рівноправні частини або члени речення (і, та, але, а, або, чи та ін.)
- підрядні – виражають відносини нерівноправними частинами речення (якщо, коли, якби, через те що, незважаючи ні на що та ін.)
Частка
Це частина мови, яка служить для надання окремим словам та речення смислової або емоційної окраси.
Частки підрозділяються на такі групи:
- словотворчі – додають до слів, утворюючи нові (казна-, хтозна-, -небудь та ін.);
- формотворчі – створюють нові форми слова (нехай, би, най-, -ся, -сь);
- фразові – для вираження ставлення мовця до змісту та увиразнення певних частин речення (не, ні, невже, навіть, ось, просто, який, котрий, мовляв та ін.).
Прийменник
Частина мови для вираження відносин між предметами та ознаками, діями, обставинами. Прийменник вживається лише в поєднанні з непрямими відмінками іменників та займенників. Їхня функція – диференціація значень відмінкових форм.
За походженням прийменники поділяють на:
- первинні (непохідні) – прості прийменники на, у, в, під, над, за та ін.);
- вторинні (похідні) – утворені з кількох простих прийменників або перейшли з іншої частини мови (з-під, задля, навпроти та ін.)
За будовою розрізняють такі прийменники:
- прості прийменники – (в, у, на, під, біля, без, з та ін.);
- складні – поєднання кількох простих (з-над, з-посеред, із-за та ін.);
- складені – поєднання простого прийменника з повнозначним словом (з метою, одночасно з, відповідно до та ін.)
Отже, службові частини мови необхідні для логічного поєднання слів у реченні. Вони допомагають збагатити українську мови та точно передавати свої думки.
